СПЕЦТЕМА: Завжди молодим Пологам – 130! ФОТО, ВІДЕО від минулого до сьогодення

Опубліковано в 12:24 Важливі, Новини, У Пологах, У районі, Фото-галерея, Цікаво та корисно    2 909

Ювілею Поліг присвячується…

Мої, одвічно сонячні, Пологи,

сплекали лиш найкращії роки.

І поєднали всі в одну – дороги,

піднятись до небес надали змогу,

і… опустили знову до землі.

 

Вузеньких вулиць сиве павутиння,

скрізь рясно потопає в деревах.

Нащадки волі – на сімох вітрах,

пустили міцно тут своє коріння.

 

Я буду вічно вдячний за ці дні,

коли все ніби тільки починалось,

плекалось радісно, і в пам`яті зосталось,

за кольорові, а не чорні сни…

 (с) Єгор Курносов

У кожного з нас є своя маленька Батьківщина – рідне місто, де ми народилися. І може для когось такі маленькі міста назавжди залишаються «колискою непозбувної бентеги», для нас, рідні й одвічно молоді Пологи завжди будуть містом добрих людей.

16 вересня 2017 року відзначається 130-річчя від дня заснування міста Пологи, тож, варто згадати, як все починалося…

Якщо відкинути надумані та фантастичні версії походження назви міста Пологи, все стає дуже зрозумілим – адже не народжувала цариця Катерина в цих краях, та й чумаки не приймали пологи в подорожньої дівчини. Саме слово «пологи» означає западину посеред степу, або сіножаті луки. Хоча, вочевидь, свою майбутню назву місто отримало від однойменних сіл Пологи-Вергуни та Пологи-Яненки Київської губернії, звідки прибули перші переселенці, які і заснували  у 1887 році  під час будівництва залізничної лінії Катеринослав – Бердянськ, село, яке пізніше злилося зі слободою Нові Пологи. Незабаром село увійшло до складу Олександрівськогоповіту Катеринославської губернії, отримавши назву Пологи.

Життя майбутнього міста залежало від спорудження залізниці, яка з’єднувала морський порт Бердянська з Донбасом і Харковом.

Згідно архівних документів, будівництво першої залізничної ділянки Чаплино – Пологи – Бердянськ було розпочато 1 квітня 1896 року. Будівельними роботами керував інженер А.А. Рижов. 26 грудня 1898 року начальник Катерининської залізниці інженер Олександр Аполонович Верховцев повідомив у Міністерство шляхів сполучення про прийняття бердянської лінії до експлуатації та відкриття регулярного транспортного сполучення.

1795-й рік вважається роком заснування сусіднього села Пологи. Саме наприкінці ХVIII сторіччя відбувалося заселення степового краю переселенцями з сіл Пологи-Вергуни та Пологи-Яненки, назвуякого й запозичило в майбутньому залізничне селище. На даний час місто Пологи, і село Пологи є адміністративно незалежними суб’єктами. Проте мешканців села Пологи можна вважати найбільш причетними до виникнення і розвитку міста Пологи. Якщо б у випадку злиття поселення на певному етапі свого розвитку з містом Пологи, тоді можна було б вважати 1795 рік датою заснування міста, але цього не сталося.

У 1887 році виник грабарний пункт, а вже з 1890 року, між ним і річкою Конкою з’явилося декілька будинків, в яких проживали будівельники та працівники залізниці. У 1894 році тут вже працювали ремонтні залізничні майстерні. Через деякий час було збудовано і залізничну станцію Пологи.

Достеменно невідомо, чому місце для великого (в майбутньому) залізничного вузла було обране саме тут. Дослідження географічних мап того часу свідчать про неоднорідну пересічну місцевість. Пошматовану виярками та байраками місцевість було дуже важко зрівняти для прокладення колії. На земляних роботах працювали сотні селянських підвід, навіть залучалося населення віддалених від будівництва сіл. Відомо, що на той час за свою роботу на будівництві залізниці робітник отримував півкарбованця на день.

Одночасно з прокладанням колії, планувалося й будівництво вокзалу, пристанційних 7 будівель, ремонтних майстерень, водонапірної башти, а з рештою – і облаштування життя та побуту мешканців пристанційного селища. Таким чином, невдовзі було збудовано лікарню, аптеку, школу, клуб, поруч зі станцією закладено парк. У 1910 році було побудовано нове приміщення залізничного вокзалу. В старій будівлі розмістилася середня школа № 75 Сталінської залізниці.

На початку ХХ сторіччя в селищі Пологи діяло чотири парові млини, працював завод з виробництва цегли, який належав Г.П. Нейфельду і М.К. Тарасову. Брати Сандомирські володіли заводом з виробництва скляних пляшок, а хлібною торгівлею на станції Пологи займався Борис Сандомирський. Тепер в будинку Сандомирських розташований Пологівський краєзнавчий музей.

У жовтні 1928 року, коли Пологи стали селищем міського типу, яке було перейменоване на Чубарівку. Таку назву Пологи носили до 1937 року, коли Власа Чубаря, ім’ям якого названо місто, було репресовано. Після цього, стару назву було повернуто місту.

Автор відео: Олександр Дубина

Про більше ніж сторічну історію міста свідчить також наявне найдавніше поховання на міському кладовищі, яке датується 1898 роком. Там поховано інженера шляхів сполучення Івана Олександровича Андронова (21.08.1867-25.05.1898 рр.). Звісно, ця дата не є свідченням про перше поховання, а є лише найдавнішою, яка збереглася на надгробку.

До першої половини ХХ століття і до війни у місті існували єврейські квартали. Найбільша кількість єврейських родин мешкала в центрі міста, на таких вулицях, як Жовтнева (колишня Поштова, тепер – вулиця І. Чеберка), відома в народі під назвою Мала Єврейська, Пролетарська (вулиця Державна) та провулки Шевченка, Некрасова (колишня вулиця Петровського), Водопровідний. В центрі міста також концентрувалися єврейські лавки.

Події Першої світової війни суттєво вплинули на економічний розвиток селища Пологи. Отже, було накладено заборону на розташований в Пологах завод вогнетривких виробів з усіма будовами й машинами, який належав вихідцям із Німеччини Іосипу Рудольфу та Феліксу Вільгельмовичам, на час військового стану.

Не оминули Пологи і події 1917 року та громадянської війни. На той час залізничне селище було проміжною ланкою, що з`єднувала район, в яких відбувалися найзапекліші події, і саме тому здебільшого в архівних документах Пологи згадуються у переліку поряд з іншими населеними пунктами як селище, яке мало певне стратегічне значення однаково як для червоних, так і для повстанської армії Нестора Махна, чи вояків барона Врангеля.

Ще одним свідченням подій 1917 року та громадянської війни є пам’ятник, в якому поховано залізничників, що стали жертвою врангелівського розстрілу в далекому 1920 році: В.В. Тоцького, Д.Т. Кравченката І. Крайнього. Пізніше, у 1924 році на могилі було встановлено пам’ятник.

Колись неподалік пам`ятника деякий час існував стадіон, на якому відбувалися різноманітні змагання за участі працівників залізничного вузла.

Григорій Євдокимович Свистун (1912-1979), відомий в минулому запорізький футболіст та суддя, багато років присвятив вивченню історії запорізького футболу. Деякі сторінки його мемуарів присвячені саме Пологам, яке, як виявляється, на початку двадцятих років минулого століття було футбольним центром краю. І до тепер в Пологівському районі вирує футбольне життя.

Історично склалося, що для міста Пологи головну роль із самого початку відігравала залізниця. Найбільша за всю історію людства війна торкнулася і Пологівщини. У неділю 5 жовтня 1941 року, о третій годині дня нацистські окупаційні війська увійшли до міста. Встановивши в Пологах окупаційний режим, фашисти почали налагоджувати діяльність адміністративних та каральних органів. Було створено міську поліцію, жандармерію, військову комендатуру, яка розміщувалась у районній лікарні. Головним напрямом діяльності німецької військової адміністрації був розшук партизан та підпільників серед мешканців міста. В одноповерховому приміщенні колишньої неповної середньої школи знаходилася школа поліцейських. Заарештовані мешканці міста та військовополонені розташовувалися у таборі на території контори заготівлі зерна.

17 вересня 1943 року Пологи були визволені від нацистської окупації.

Загалом, під час німецької окупації було зруйновано залізничний вузол, завод «Коагулянт», каоліновий рудник, маслозавод, млин, школи, лікарні, будинок культури, адміністративні та житлові будинки. Було знищено 700 жителів, і в тому числі 165 дітей. Близько тисячі молодих людей було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Понад тисячу пологівців не повернулися з фронту.

За виявлену мужність та героїзм, пологівці були нагороджені орденами та медалями. Двом з них присвоєно звання Героя Радянського Союзу: помічнику машиніста Швею Якову Яковичу та понтонерам 5-го окремого трудового моторизованого понтонно-мостового полку 65-ї армії Чеберку Івану Івановичу.

У післявоєнних Пологах та в 60-70-ті роки ХХ століття тривав процес відновлення та комплексного житлового будівництва.

Пологівський і Гуляпільський райони У грудні 1962 року Пологівський та Гуляйпільський райони були навіть об`єднані в один, але лише до січня 1965 року.

70-ті роки також ознаменувалися розбудовою та піднесенням промисловості Пологівського району. У 1969-1970 роках було споруджено міжрайонну лісомеліоративну станцію. 1973 року запрацював міжколгоспний комбікормовий завод. У 1974 році збудовано олійно-екстракційний завод, який і дотепер є одним із провідних підприємств країни, продукцією якого користуються далеко за межами України. Будівництво комбінату хлібопродуктів почалося у 1976 році.  Протягом 1977-1985 роках в районі споруджується філія Запорізького абразивного комбінату. На території міста діє  ТОВ «Гірничовидобувна компанія «Мінерал», яка видобуває каолін. А керамічні вироби ТОВ «Дніпрокераміка» та майстерні подружжя Нагурних «Добра глина» є візитівкою Пологівщини.

Розвиток міста та району триває, і кожного дня пологівці пишуть свою, особисту історію, яка є історією рідного серцю міста.

  • Відео з історичних фото нашого міста (автор, нажаль, нам невідомий):

 

  • Про пологівську молодь 70-80-х років створив гарне відео Володимир Алтарьов

  • Цікавий фото-блог веде наша землячка Тетяна Сенченко, яка наразі проживає у Києві. Фото-матеріали можна переглянути за посиланням 
  • Ще кілька яскравих фото нашого міста, можна побачити на місцевому порталі Пологи
  • Також, усі бажаючі публікують фото-світлини Поліг на порталі Фотогорода Пологи
  • Кілька яскравих фото Олега Скуйбіди:
  • Пологівський фотограф Євген Черкун постійно створює чудові світлини нашого міста, які неодмінно увійдуть в історію, як і його ім’я:
  • Історичні миті майстра фотографії Миколи Дрюченка:
  • Гарну пісню про наше місто у березні 2015-го написав гурт НеЛена “Пологи”:

  • Не менш мелодійну та історичну композицію створив і наш земляк Володимир Тоцький:

  • У липні 2017-го, журналісти Тв-5 відзняли чудову програму про різні куточки нашого міста у програмі “Вело Тревел”:

Сподіваємося, що наступні сторінки історичного та соціально-економічного розвитку Поліг будуть лише світлими, яскравими та славними надбанням добрих людей, які споконвік мешкають в цьому родючому та привітному краї.

Джерела:

  1. При написанні матеріалу використані спогади Ємця Олександра Миколайовича, пологівського краєзнавця.
  2. Інформаційна довідка Пологівської центральної районної бібліотеки: http://biblioteka.pology.info/ridnij-kraj/
  3. Запорізька область: динаміка розвитку (1939-2009): наук.-допоміж. бібліогр. покажчик / КЗ «ЗОУНБ ім. О.М. Горького» ЗОР;[уклад. Г. Нагорна; відп. за вип. І.Степаненко]. – Запоріжжя: Дике Поле, 2009. – 232 с. – Із змісту: [м. Пологи]. – С. 53, 56,101.
  4. Чудновський О. Історія Пологівського району (1771-2001 рр.): Літопис рідного краю / О.В. Чудновський; під ред. док. іст. наук А.І. Карагодін; творч. об-ня«Факел». –Пологи: [Район. друкарня], 2001. – 303 с. – Іззмісту: Марченко В. Будівництво церкви в м. Пологи. – С. 255-256.
  5. Кругляк Ю. Ім`я вашого міста: походження назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Із змісту: Пологи.С.106.
  6. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.  – 765 с.).

Залишити відповідь