7 меседжів Геннадія Зубка про децентралізацію в Україні

Українська децентралізація — на півдорозі. Після провалу в парламенті трьох законопроектів про передачу с/г земель місцевим органам влади у комунальну власність, ентузіазм щодо цього процесу притупився. Ще б пак: без землі децентралізація — як «третє колесо до воза» для громад: обов’язків дали чимало, а от ресурсу і реальних економічних важелів обмаль! З іншого боку, бачимо, що спробу Кабміну протягнути земельну децентралізацію в урізаному вигляді завдяки урядовій постанові запустили з 1 лютого 2018 року. Навіть порядок передачі земель місцевим органам вже презентували. Тож, наразі найбільш успішним децентралізатором виглядає прем’єр (хоч його постанова — це не закон, але, принаймні, «вона працює», доки інші автори земельної реформи прітимуть у кабінетах над новим планом законопроекту №7363 на дану тему). Поспішати у цих перегонах голову уряду та Президента (саме його варіант законопроекту про земельну децентралізацію набрав найбільше голосів) змушують вибори 2019 року — надто успішний лозунг для передвиборчого трампліна в очах місцевого електорату (за рік «цукерку» мають розпробувати в регіонах). Однак серце децентралізації все одно в інших руках — людини президента — віце-прем’єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка. У грудні минуло три роки, як він обійняв цю посаду і став «куратором» децентралізації. Нещодавно Зубко в інтерв’ю сайту decentralization.gov.ua розповів про провали, успіхи та плани щодо децентралізаційної реформи. AroPolit.com подає вам найцікавіші тези з нього.

1. Доходи ОТГ

За минулий рік місцеві бюджети отримали 192 млрд грн власних надходжень. Це без урахування міжбюджетних трансфертів. Уперше за всю історію України обсяг місцевих бюджетів склав 50% від загальнодержавного бюджету. Отже, гроші органи місцевого самоврядування одержали.

2. Ремонт доріг і «дорожні гроші»

Державний дорожній фонд України Раніше, коли «Укравтодор» складав план ремонту доріг, дороги місцевого значення до нього не потрапляли. Усі зусилля «Укравтодор» покладав на магістральні траси. Однак у листопаді 2016 року Верховна Рада ухвалила закон про створення Державного дорожнього фонду України, до якого повинні стікатися кошти акцизів на пальне, спеціальні мита і штрафи за такі порушення, як, наприклад, перевищення ліміту ваги. І з січня цього року Фонд, нарешті, запрацює, закумулювавши близько 44 млрд грн. З них 35% передбачено на дороги місцевого значення, 20% буде виділено на комунальні дороги. Раніше держава не мала права ремонтувати дороги, які проходять через населені пункти, а місцева влада не мала на це коштів (зараз гроші з’явилися, про фінансування ОТГ читайте вище. — Авт.). Тому подекуди вони не ремонтувалися понад двадцять років… Насамперед треба ремонтувати дороги, які фігурують у планах госпітальних округів та опорних шкіл. Якісні дороги мають поєднувати периферійні населені пункти з адміністративними центрами громад. І робитиме це вже не «Укравтодор», а громади, котрі відповідатимуть за утримання та експлуатацію доріг.

Райавтодори 

Вони перейдуть у підпорядкування обласних адміністрацій. Якщо говорити про техніку, то часто там навіть немає, що передавати. Проте є люди, які знають, що треба ремонтувати, й уміють це робити… Ніхто не вимагатиме від громад утримувати райавтодори, якщо ті не спроможні виконувати свої обов’язки. Уряду потрібні не автодори, а якісні дороги, які належним чином експлуатують, ремонтують та утримують. Для цього необхідна ринкова конкуренція. Припустімо, в області планують виділити на ремонт доріг 600 млн на рік. У такому випадку будь-яка спеціалізована організація може підготувати конкурентну пропозицію й виграти тендер. Їй ніхто не заважатиме розрахувати, яка техніка їй потрібна, щоб узяти її у кредит чи придбати. Держава не зобов’язана ані купувати, ані утримувати техніку для будівництва доріг. Техніка мусить належати приватним структурам.

Вартість ремонту

Яку частину має сплатити громада від загальної вартості ремонту дороги? Краще визначати це на конкурсній основі. Громади мають виставити на нього свої проекти. Вони зможуть конкурувати між собою як за вартістю квадратного метра відремонтованої дороги, так і за якістю. Це стосується і співфінансування. За законодавством, громаді треба сплачувати не менше 10% від вартості ремонту, але цілком можливо, що та чи інша громада буде готова сплатити 15% чи 25%. І нехай обласна адміністрація обирає найкращу пропозицію. Торік третина проектів (близько 3,5 тисячі), профінансованих із Державного фонду регіонального розвитку та через субвенцію на розвиток ОТГ, стосувалися ремонту комунальних доріг та їхнього освітлення. І це попри те, що немає пільг за оплату електроенергії, яка використовується на освітлення доріг. Громади вже розуміють, що якісні освітлені дороги — питання безпеки людей.

3. Доля райрад

У нас є проблема з дублюванням функцій, особливо у районах, територія яких покрита однією громадою. Таких наразі сім. Є райони, територія яких покрита кількома ОТГ. І таким чином функції виконкомів громад і райдержадміністрації дублюються. Щоби вирішити цю проблему, ми визначили перелік функцій і посад, які мають залишитися на районному рівні. Це, наприклад, управління соцзахисту, фінансове управління, управління економіки тощо. Райдержадміністрація є тим органом, який повинен координувати дії територіальних громад, зокрема й щодо дорожнього господарства. Якщо дорога ремонтується, то ремонт повинен бути виконаний комплексно, а не шматками: лише до межі тієї чи іншої ОТГ. Бо вірогідність «шматкового» ремонту за теперішніх умов є, на жаль, високою. До речі, й районна рада, і районна адміністрація зможуть залучати інвестиції на ремонт місцевих доріг. РДА має повідомляти громади про державні програми — наприклад, із підтримки тваринництва та оновлення сільськогосподарської техніки. Зауважте, РДА не розподілятиме кошти, а лише координуватиме напрями роботи громад. А дублювання функцій ми прибираємо постановою Кабміну. У тих районах, територія яких повністю покрита об’єднаними громадами, райради усвідомлюють, що вони втратили повноваження. Ми хочемо запропонувати Верховній Раді здійснити укрупнення декількох районів. Це певним чином розв’яже проблему дублювання функцій, заощадить державні гроші та забезпечить чинним районним адміністраціям і радам навантаження.

4. Передача функції райдержадміністрацій об’єднаним громадам

Насамперед вони стосуються спорту, культури, освіти, первинної медицини, агропромислового розвитку тощо. Адже громади найкраще знають, які підприємства на їхній території потребують тієї чи іншої державної допомоги. Координація цього питання із району лише посилює безлад. Деколи мені закидають, що я, мовляв, знищую культуру, сприяючи закриттю районних управлінь культури. Людей, які роблять подібні закиди, я хочу запитати: а чому культура не зникає, наприклад, у великих спроможних громадах? Місцеве самоврядування є скрізь, і розвитком культури воно управляє без проблем.

5. Контроль за законністю рішень ОТГ

Уряд пропонував дуже м’який варіант: щоб у разі, коли рішення органу місцевого самоврядування не відповідає законодавству або суперечить Конституції, голова ОДА міг би зупинити його та звернутися до суду. Приміром, у сусідній Польщі воєвода не просто зупиняє таке рішення — він скасовує його, і вже після цього громада, якщо не згідна з його діями, може подавати до суду… Органи місцевого самоврядування часто не виконують своїх обов’язків. Наприклад, Шепетівка, Сміла та Славутич невчасно почали цей опалювальний сезон. Кошти у них є. Як, власне, і закони, котрі зобов’язують їх вчасно це зробити. Але люди мерзли, заплановані надходження за газ не надійшли, обсяги газу не використовуються. Це порушення 365-ї статті Кримінального Кодексу — перевищення влади. Що робити у такому випадку? Хто повинен звернутися до суду? Голова обласної адміністрації може зробити, але в ручному режимі. Він не зобов’язаний звертатися до суду. А нам потрібно створити систему. Торік кілька обласних рад прийняли рішення про перехід на прямі міжбюджетні відносини з урядом. Це чистої води федералізація. Відтак, подібні речі треба дуже ретельно відслідковувати. Рада Європи постійно наголошує на проблемі відсутності державного нагляду за рішеннями органів місцевого самоврядування. Гадаю, в Асоціації міст багато хто змінив свою думку щодо недієздатності обласних адміністрацій. Тому я переконаний у тому, що нам вдасться домовитися.

6. Принцип добровільного об’єднання громад

Ми зараз йдемо шляхом, який підсилює мотиви громад до добровільного об’єднання. Ми дозволили без виборів об’єднуватися з наявними громадами. Незабаром дозволимо об’єднуватися з містами обласного значення. Підсилили фінансову базу: наприклад, Державний дорожній фонд працюватиме на розбудову інфраструктури ОТГ. Законопроект №7363, а також урядовий законопроект №7118 про передачу земельних повноважень — ще один мотиватор, який має підштовхнути громади до об’єднання. У нас є можливість залучення міжнародних донорських коштів. Тобто, інструменти впливу на громади не вичерпані. Коли побачимо, що вони не працюють, будемо досліджувати ситуацію в необ’єднаних громадах. Якщо побачимо, що там просто бракує відповідальних лідерів, приймемо адміністративні рішення. До речі, нещодавно ми визначили спільно з облдержадміністраціями центри майбутніх громад, які ще не створені, та внесли їх до перспективних планів. Щоб не було перетягування канату.

7. Робота з парламентом

Ми перебуваємо у конструктивному діалозі і з парламентом, і з громадськими організаціями щодо цього. І я переконаний, що знайдемо компроміс.

За матеріалами інтерв’ю з decentralization.gov.ua

Джерело: agropolit.com