Анна Ольхова: мить – це одиниця вимірювання щастя! (ФОТО)

Опубліковано в 14:07 Новини, У Пологах, У районі, Фото-галерея, Цікаво та корисно    656

Сьогодні – Всесвітній день поезії. Свято відзначається щороку 21 березня з 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО.

Поезія, за думкою соціологів та письменників, є відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привертати до неї якнайширшу громадську увагу.

Крім того, Всесвітній день поезії дає можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова.

Напередодні цього дня, ми поспілкувалися з молодою поетесою, уродженкою села Шевченкове Тарасівської сільради Пологівського району, активною учасницею самодіяльності, майстром ужиткового й декоративно-прикладного мистецтва – Анною Ольховою.

Дівчина радо погодилася відповісти на декілька запитань.

Скільки тобі років і де навчаєшся?

Мені 18 років, навчаюся у Запорізькому національному університеті на 1-му курсі біологічного факультету.

Чому обрала саме цю спеціальність?

Я завжди намагалася бути різносторонньою особистістю, тож, окрім української мови, біологія стала саме однією з таких сторін. З біологією пов`язала професійну діяльність, лишивши поезію для душі.

Опісля навчання, отримаю спеціальність інженера-лаборанта у цій галузі, тож, хочу працювати за фахом.

Чому ти обрала поезію, коли почала писати?

Почала писати вірші з 2-го класу, – це був лютий 2009 року. Саме тоді нас навчали правильному римуванню. Мені стало цікаво, і я стала писати на різні теми про батьків, школу, першу вчительку… Першого вірша було прочитано на публіці під час свята до Дня вчителя. Згодом, його опублікували у районній газеті. Далі, почала писати більше, і це триває вже десять років. Зараз, не вистачає часу, бо доводиться готуватися до лабораторних, семінарських занять, та все ж поезії не полишаю.

Хто допоміг твоєму становленню як особистості?

Мені допомагали всі вчителі, зокрема – Кузьменко Ірина Володимирівна – класний керівник, завуч Удиванова Людмила Володимирівна, вчитель української мови та літератури Ковальська Ольга Іванівна, вчитель трудового навчання Дерев`янко Лідія Іванівна, вчитель хімії й біології Артюх Тамара Миколаївна.

У ЗНУ функціонує літературна студія ім. Марини Брацило. Чи займаєшся у цій студії?

Про студію знаю, планую долучитися. Два роки поспіль брала участь у конкурсі ім. Марини Брацило «Хортицькі дзвони», приймала участь у презентації книги цієї запорізької поетеси «Я зроду тут живу». Це стало відповідним поштовхом для подальшого росту, і я сподіваюся на майбутню плідну працю у студії та перемогу в літературному конкурсі.

Презентація книги Марини Брацило, Запорізький національний університет

Місцева преса неодноразово публікувала твої твори. Які з них найулюбленіші?

Є декілька віршів, які ще не публікувалися.

Дорожіть рідними місцями

Дорожіть рідними місцями,
В отчий дім як на крилах летіть.
Приїжджайте частіше до мами,
І до неї в світлицю спішіть.

Завжди будуть справи, робота,
Але всіх не заробиш грошей.
І не треба чекати суботи,
Щоб побачити рідних людей.

Лише там де мама і тато,
Заживають шрами, не болить душа,
Там сірі будні стають святами,
І печаль серця полишає.

Поспішайте до рідних крізь втому,
Там завжди вас виглядають.
Мов на крилах летіть додому.
Там найкраще.Там батьки чекають.

Назавжди

Я поруч, ти відчуваєш,
Ніжно цілую у спину.
Кохаю сильно, знаєш,
Так, що аж до загину.

Завжди за тобою тінню
Буду я скрізь ходити.
Так кохати – це велике вміння,
Так любити – значить жити.

Я хочу тебе обіймати,
Навіть якщо далеко.
Я не хочу розлуку пізнати,
І провалитись у пекло.

І навіть через сотню літ
Почуття будуть душу тривожить,
Ти для мене цілий світ,
А від світу відрікатись не можна.

Ніжність

Ти – ніжність, ти – мрія моя,
Ти як недосяжна планета.
А я надія і відрада твоя,
І муза для тебе, поете.

Ти ж водночас мій біль і тривога,
І моє таке бажане щастя,
Я з тобою готова пройти всі дороги,
Здолати біди і напастя.

Ким ти дарований: Богом чи чортом,
Хто ти: Покарання чи дарунок?
На струнах моїх ти б’єш останнім акордом,
Ти спасіння моє і мій порятунок.

Господи, хоч би не втопитися
У морі спокус і кохання,
І щоб впевнено я могла збагнути:
що є любов, а що є страждання.

Які маєш хобі, захоплення окрім написання віршів?

Окрім поезії, займаюся ужитковим та декоративно-прикладним мистецтвом – декорую пляшки канатом-шпагатом, виготовляю квіти з атласних стрічок, декорую кошики. Також, цікавлюся комп`ютерною графікою, монтажем, графічними програмами. Наразі займаюсь хімічними дослідами. Результати своєї діяльності популяризую на сторінці у мережі Facebook.

Можна сподіватися, що захоплення хімією й біологією допоможе тобі у майбутньому винайти ліки від якоїсь хвороби?

Так, можливо!

В яких конкурсах приймала участь, і яка нагорода найцінніша?

Найціннішою нагородою стало почесне місце, яке я посіла на районному фестивалі-конкурсі пісенно-поетичної творчості «Злет натхнення», присвяченому пам`яті пологівської поетеси та співачки Ользі Бойко. Також, маю диплом 3-го ступеню за участь у фестивалі бук-трейлерів від Київського університету ім. Б. Грінченка, дипломи за участь у районних та обласних конкурсах.

Маєш плани видати власну збірку поетичних творів?

Звичайно, це – моя мрія. Постійно підбираю кращі вірші для майбутньої збірки. Сподіваюся, що знайду ресурси та можливість для її видання. Наразі мої вірші разом із творами пологівських поетів опубліковані у збірці поетичних творів “Чорно-білий сонет”, яку присвячено 95-й річниці Пологівського району.

Твоє побажання пологівцям

Я бажаю пологівцям бути завжди усміхненими, добра, достатку, сімейної злагоди, і – дорожити кожною миттю, адже мить – це одиниця вимірювання щастя.

Залишити відповідь