Автофіксація порушень на дорогах: до чого готуватися водіям

Реформи в Україні тривають, і разом з ними – палкі обговорення обурених громадян, яким такі кардинальні зміни не до вподоби.

Сайт auto.ria.com інформує про головні зміни законодавства, які очікують водіїв у найближчому часі: штрафи збільшать, відповідальність водіїв підвищать, а дозволену швидкість знизять, але це ще далеко не всі зміни.

В планах МВС – терміновий запуск систем автоматичної фіксації порушень правил безпеки на дорогах. Це питання піднімалося не раз, однак активність влади натякає, що і камери з радарами на дорогах, ймовірно, незабаром також запрацюють. Контролювати виконання Правил дорожнього руху – необхідне рішення, яке довело свою доцільність в розвинених країнах. А от чи вдасться запустити все правильно і без «побічних ефектів» в Україні?

З 1 січня 2018 року в населених пунктах максимальна швидкість знижується з 60 до 50 км/год. Разом з цим (поки що у вигляді законопроекту) запропоновано зменшити «зазор на перевищення» з 20 до 10 км/год. Доведеться подолати силу звички у водіїв, викликану тривалим періодом безконтрольності (відсутність «ДАІшників у кущах») і другу звичку – їзду зі швидкістю 80 км/год (60+20) у населених пунктах. Для подолання цих моментів необхідне широке інформування водіїв про нововведення, а також певний перехідний період для формування нових звичок.

Системи відеофіксації, що використовуються в США або ЄС, «навчені» розпізнавати маневри, виконані з порушенням ПДР. Якщо так само буде організовано роботу комплексу в Україні – доведеться «підтягнути» ще ряд питань. Дійсність така, що зношена або захована під шаром бруду (снігу) розмітка може бути невидима водіям, а якщо система автофіксації запрограмована на «тут точно є смуги», постанови про штрафи будуть створюватися в будь-якому випадку. Ділянки, на яких запланована установка камер, повинні бути приведені у відповідність до всіх вимог, і не «на папері» а на ділі.

У випадку, якщо водію потрібно об`їхати дорожню техніку або купу піску, система фіксуватиме це як порушення. На час виконання дорожніх робіт (ремонтних або з обслуговування) камери повинні вимикатися, для чого потрібен прямий зв’язок між відповідним підрозділом Нацполіції і дорожніми службами, а з комунікацією між держструктурами часто спостерігаються проблеми.

В разі, якщо ви їдете по брудній дорозі за «фурою» в дощ – автомобіль перетворюється в «сіру пляму» за кілька хвилин. Зрозуміло, що «заштукатурюються» фари, ліхтарі, номерні знаки. Чи може «нечитабельність» держномерів в такому випадку вважатися порушенням? Обгін велосипедиста, з перетином суцільної лінії – порушення чи ні? Ви об’їхали калюжу, «зачепивши» зустрічну смугу – що вирішить автоматика? Список питань можна продовжувати, але головне тут – можливість при спірних ситуаціях оскаржити заочну постанову. Чи впораються із збільшеним навантаженням суди, і яку позицію по відношенню до водіїв прийме наша нереформована судова система – загадка. Потрібна чітка координація між усіма держорганами і зрозумілий механізм оскарження постанов, винесених помилково або неправомірно.

Існуючі зараз законопроекти (як і закони) передбачають надсилання «листів щастя» власникам автомобілів. Значна частина українського автопарку експлуатується за дорученнями або просто з чужими техпаспортами. Не рідкість ситуації, в яких юридичний власник (чиє прізвище в техпаспорті) виїхав за кордон, змінив місце проживання, або навіть помер – кому адресувати постанови? Подібна проблема стосується транспорту, зареєстрованого в АР Крим і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей: куди слати листи власникам авто, зареєстрованим в цих регіонах?

Існує також проблема з єврономерами – з надсиланням постанов взагалі безвихідна ситуація. Навряд-чи іноземці вишикуються у чергу, щоб оплатити українські штрафи. Виходить, що володіти нерозмитненим авто «крутіше», ніж легально зареєстрованим, оскільки автофіксація безсила проти «євроблях». В результаті, знову потрібен якийсь перехідний період або інший підхід. Хоча, рішення вже було запропоноване, у законопроекті №5184: ввести термін «автомобіль потенційно небезпечний». Тобто: в будь-якому випадку, на «бляхах» автомобіль чи з українськими ДНЗ, незалежно від місця його реєстрації і наявності юридичного власника, при певній кількості неоплачених штрафів такому автомобілю (а не його власнику) присвоюється статус «потенційно небезпечного». І його експлуатація забороняється. Що в свою чергу «допоможе» реальному власнику (найбільш ймовірно, що і фактичному порушнику) погасити штрафи і перереєструвати авто на себе.

Позитивний світовий досвід експлуатації систем автофіксації порушень такий, що всі кошти, отримані від штрафів, створених системою, йдуть виключно у фонд дорожньої безпеки. За ці гроші удосконалюються програми навчання водіїв, створюються соціальні кампанії у ЗМІ, проводиться ремонт та реконструкція аварійно-небезпечних ділянок. Якщо ж перетворити автофіксацію в прибуткову статтю бюджету – все запрацює за комерційними принципами: чим більше «зароблених» коштів, тим краще все організовано. Проте, перетворювати турботу про безпеку в бізнес неприпустимо.

У будь-якій країні де встановлювалися «спід-ками» події розвивалися за дуже подібними сценаріями: Ігнорування – триває до отримання першого особистого листа зі штрафом або поки такий лист не з’явиться у когось із знайомих. Грубий саботаж – намагання приховати номерні знаки за «сіточками», покупка на авторинках «антикамерного гелю», їзда з піднятим сидінням і опущеним сонцезахисним щитком і так далі. Цей етап «живучий» до врегулювання питань з техоглядом і відповідальністю за використання кооперативних «примочок», які нібито «рятують» від відеокамер та радарів. Далі цей етап трансформується в саботаж тонкий. Тонкий саботаж – використання дійсно працюючих допоміжних пристроїв, таких як радар-детектори або GPS-навігатори, які можуть попереджати про наближення до постів автофіксації. Цей етап працює постійно, поки його не «притискають» на рівні закону (в ЄС радар-детектори заборонені, у нас заборонені тільки «антирадари» – випромінювачі, що створюють перешкоди поліційним радарам). Вандалізм – присутній постійно: в кожній країні, в більшій чи меншій мірі, але «спід-ками» ламають регулярно. Ймовірно, демонструючи у такий спосіб «вдячність» за виписані ними штрафи. Прийняття – настає лише в тому випадку, якщо система автофіксації працює коректно, водії не стикаються з необґрунтованими постановами про порушення, і в цілому спостерігається підвищення водійської культури на дорогах. В іншому випадку – саботаж, вандалізм, масове ігнорування.

Отже, щоб все запрацювало як слід, тобто для підвищення дорожньої безпеки, творцям законодавчої бази доведеться провести серйозну об’ємну роботу, з урахуванням усіх питань, яких насправді значно більше, ніж вмістилося в цій публікації.

Інформує: сайт auto.ria.com