Гуляйпільці пишуть кричущі рядки про рідне місто

Мурахи шкірою… Поетичний фронт теж існує! Лише вчитайтесь…

Це вірші про наш край, про наших бійців, про наших волонтерів, наш народ та ворожу стидобу.

Автор Марусій Андрій:

* * *

Лежить в крові в сльозах
Моє містечко Гуляйполе
Який накоїли тут жах
І танки їдуть в поле
Навіщо ви прийшли сюди
Де мир і спокій
Де гарні в нас були сади
Які ви все таки жорстокі
За день за два
Хотіли місто вони взяти
Але збуваються дива
І прийде ЗСУ вас розганяти
Вже місяць весняний закінчився
А ми сидим без їжі і води
І танк російський у Гайчурі втопився
І в річкі на завжди він зупинився
Наше місто наший рай
Московська орда потоптала
Брате вставай вставай
І московців добивай
За недоспані ночі
За матерів заплакані очі
За будинки і завали
І заховане життя у підвали
Гуляйполе рідне нам як батько і мати
Тому будем всі разом тебе захищати
І будем завжди про це місто пам’ятати

Авторка Олена Гітарай:

* * *

Маріуполь, Буча, Ірпінь…
Скільки горя і сліз, ціле море
Описати не вистачить сил
Навіть руки німіють від горя

Гуляйполе, Пологи, Токмак…
Усі села, які ви згубили
Вже ніхто не простить вам ніяк
Від народження і до могили

Що ж ви робите, сієте страх
Захльобнетесь своїм “руским миром”
Що посієш таке і пожнеш,
Хіба вас із дитинства не вчили?

Що ви скажете дітям своїм?
Якщо скільки чужих загубили
Всі ви прокляті духом святим
Від народження і до могили

* * *

Були тихенькі вечори,
Коли приперлися чорти
Стріляють гади, окупанти
На сраки їм причепим банти
Красні як маки в нашім полі,
Їм не зламати наші долі
Будемо гнати до Москви
Їхні обшмалені хвости
По сраці будемо лупити
Щоб знали як до нас ходити!
Якщо у нас гармат не стане,
Якщо закінчиться патрон
То є завжди топор і вила
Ми будем перти напролом
Ми будем гнати їх і гнати
З країни, з рідної землі
Їм нас ніколи не зламати
Поки ми разом і живі!

* * *

Гуляйполе – рідний край
Підіймайся, не зітхай
Стогне матінка земля,
Плачеш ти і плачу я

Наші сльози землю вкрили,
Та дерева зацвітуть
Скоро небо стане мирним
Бо часи тихенько йдуть

В вечір цей не згасне свічка,
В небі зірка засія
Вже від сліз не буде гірко
І повернеться життя

Заспіває Гуляйполе
В пам’ять про своїх бійців
Слава нашим рідним хлопцям
Що тримають ворогів!

* * *

Коли вони стали тікати,
То стали, блін, труси тіряти

Труси, шкарпетки та чулки
Срібнії ложки та вилки

Гребуть усе, бля, що блистить
І що ще можна доносить

Оце, гад, армія чудова
Цвітна та різнокольорова

Треба як червів їх топтати
Хай знають як чуже хапати

Стидоба, бл*дь, а не росія
Хай в горлі проросте вам пір’я

Хай сльози наших матерів
Потоплять вас як тих чмирів!

Чого приперлися, уроди?
Чухрайте, бл*дь, на свої броди

Та не топчіть нашу красу
І чисту, як сльоза росу

Ідіть і жріть свій рітатуй
Від Гуляйпільців всім вам х*й

Хльобайте, суки, свої щі
А не українські борщі

Прийшли у неньки відібрати?
Ми будемо вас всіх вбивати!

Горіть в аду, вам всім чортам
Ви списаний смердючий хлам!

* * *

Наша армія нездоланна
Тому що нація бездоганна

Волонтери під кулі їдуть
Щоб довести нужденним хліба

Трішки хліба та трішки солі
Трішки каші й багато волі

Волонтери – вони як бджоли
Не надіти на них “окови”

Ждуть їх люди, чекають діти
Привезуть і харчі і ліки

Їм ніхто не підріже крила
Бо ми разом – це наша сила!

* * *

Ну шо, зелені крокоділи?
Всю Україну захотіли?
Почістіть зуби, малюки
Бо обламаєте клики

Ми, українці, сильні духом
Згодуємо вас літнім мухам
Мухи сідають на лайно,
Хоч і смердючеє воно

Ви думали лайно не тоне?
Та хто так дума, той дурак
Як притопити ловко тоне
Це установлений вже факт

Вертайтесь на свої болота
І жріть своїх зелених жаб
Бомбіть свої нікчемні сруби
І не чіпайте наших хат

Бо псіхонем по українські,
І розхерачім вам москву
А путіну на лоб гвіздками
Приб’ємо стрічку голубу

Ви все життя були рабами
А ми є вільні козаки
Так що тягніть уже в росію
Свої обшмалені зади!

* * *

Ну шо, кашлаті криси, проснулися?
Скільки разів сьогодні вам гикнулося?
А скільки душ до вас прийшло в ночі?
По перек горла стануть вам харчі

Нехай сніданком буде вам трава
Земля родюча всіх вас похова
Кожної ночі прокляну віршами
Нема гармати, то доб’ю словами

Кожної миті путінці дурні
Ви будете кидатися ві сні
Хай я далеко, тут, у Гуляйполі
Бачу вас всюди, навіть в чистом полі

Нехай вас пранці, гадів, поїдять
Ваші діди ночами вже не сплять
Пліч о пліч разом били ворогів,
А ви тепер вбиваєте братів

Не тільки ми, ваш рід вас прокляне
І жодна смерть дарма вам не мине
За волонтера, кожного солдата
За всіх дітей кляне вас кожна мати

І тут не буде пухом вам земля
Кожного дня вам нагадаю я
Кожної ночі прокляну віршами
Нема гармати, то доб’ю словами!