У редакції ПІК побував незвичний гість з незвичним хобі 📷🎵

Тож, в гості до нашої редакції завітав Владислав Олексійович Лагода (44 роки) мешканець с. Воскресенка, працює начальником відділу АСУ Пологівського ОЕЗу, за фахом – інженер-програміст, навчався у військовому училищі, за покликанням – радіоаматор, займається цим майже 30 років. Здійснив майже 142 тисячі радіозв’язків.

Як ви до цього прийшли?

Займаюсь цією справою досить давно, ще з дитячих років, де був радіогурток і шкільна колективна радіостанція. У 1991 році я вже отримав власний позивний “УБ-4 ЩАК”, і з того часу працюю в ефірі як самостійний радіоаматор. Згодом, склав іспити на підвищення категорії, наразі маю “першу”, і мій позивний “UX7QV”.

Що таке радіоаматорство та яку роль відіграє воно у Вашому житті?

Це захоплення багатогранне, когось у цій справі цікавить радіоапаратура, інших – робота в ефірі (проведення радіозв’язків з різними країнами), а для когось азарт – цікаво брати участь у різних змаганнях з радіоспорту. Для мене цікаво те, що постійно дізнаєшся щось нове, спілкуєшся з різними людьми. Для прикладу, познайомившись із болгарським радіоаматором в ефірі, ми потоваришували, і навіть відправились родиною до нього в гості та поділились досвідом наочно. Для мене це технічний вид спорту. Маю досить багато відзнак та нагород, порахувати важко. Найдовший радіозв’язок у мене був на відстані близько 28 тисяч кілометрів.

Яку користь для населення несе ця справа?

На жаль, така справа, як радіоаматорство дещо йде на спад. Колись вони були в першу чергу як резерви збройних сил, була дуже серйозна підготовка. Радіоаматорські станції можуть використовуватись як аварійні канали зв’язку у випадках надзвичайних подій та ситуацій. Наприклад, 1987 рік – Землетрус у Вірменії, коли зник увесь зв’язок, і в цей момент радіоаматори дуже допомогли у передачі важливої інформації. Це зв’язок з усім світом.

Як виглядає сама радіостанція? Де вона розміщена? Як почути?

Вона у мене вдома. Це і сам передавач, і комп’ютер, і антени.. Все облаштовував власноруч. А почути можна через радіоприймач, який налаштований на аматорський діапазон. Це зовсім не ФМ частота, як інколи думають. А також, можна мати свій діапазон та послухати через мережу Інтернет. Є SDR-приймачі, які можна підключити до комп’ютера. Знайти можна ввівши WEB-SDR. Та по позивному дізнатись хто й де, на якій частоті, звідки веде трансляцію.

Для прикладу, є запис мого радіозв’язку з радіоаматором з Нідерландів PA3GEG (Геральд).

Можна послухати:

Як відбувається сам процес зв’язку?

Це живе спілкування. До речі, іноземною мовою. Я спеціально не вчив англійську. Вийшло так, що хобі допомогло. Ведеться ефір, на зв’язку кореспондент, якщо є питання, відповідаємо яку апаратуру використовуємо, з якого місця ведеться трансляція. Бува і про погоду просто питаєш, колись був на зв’язку з Антарктидою.

Ви цим заробляєте? Як оцінює Ваше хобі родина?

Ні, навпаки, витрачаю. Родина ставиться з повагою до моєї улюбленої справи. Основний дохід є з фахової роботи, а радіоаматорство – це просто інтерес, який займає не так вже й багато часу, але він точно проведений з користю.

Які трансляції з життя Пологівського району були?

Були цікаві радіозв’язки на 130-річчя Поліг у 2017-му році. Виходив на зв’язок з радіоаматорами України та всього світу (більше 70 країн). Розповідав як відзначаємо, чим славиться наш край, та інше. Також, до 40-річчя Пологівського ОЕЗу. За вечір мене почули в різних куточках світу – 5 континентів. Кожен вихід в ефір радіоаматори підтверджують картками (на фото під коментарем). Їх виготовляють самостійно, та пересилають на пам’ять тим, хто з ними був в ефірі.

Скільки таких карток у Вас є?

Ой, їх дуууже багато, навіть не рахував.. Картками у мене підтверджена 241 країна.

Чи брали участь у змаганнях з радіоспорту?

Так, і не одноразово. Маю розряд “Кандидат у майстри спорту з радіоспорту”. безліч грамот, відзнак та нагород. На італійських змаганнях – 2 місце у світі, Мексика, Скандинави – так само, Європейські змагання – 1 місце в Україні. У змаганнях за визначений проміжок часу потрібно провести якомога більшу кількість радіозв’язків. Планую не зупинятись на досягнутому.

Чи є ваші однодумці-радіоаматори ще в Пологівському районі?

Так, знаю 6 чоловік, що активно працюють в цій сфері. А взагалі, що мене дивує з одного боку, то здебільшого вік радіоаматора це 70-80 років, а то й більше. Тож, це доволі старше покоління. Молодших за мене можна перерахувати на пальцях рук. Вони спочатку працюють на звичайних роботах, влаштовують кар’єру, а вже потім (на пенсії) приходять до радіоаматорства.

Ось такою цікавою та емоційно наповненою в нас вийшла розмова із земляком. Приємно поспілкуватись із людиною, що знайшла себе у житті, і має до свого хобі справжнє покликання.

Бажаємо Владиславу Олексійовичу ще більших досягнень у радіоспорті, нових визнань та розвитку своєї справи!

Нехай Ваш зв’язок не дає ніколи збої, а Пологівщину з Ваших вуст почує вся планета!

Читайте ПІК у фейсбук, телеграм, вайбер