Інклюзія для пологівських малят, або Чому «особливих» діток вже не водять в «Теремок»

Мама маленької «особливої» дівчинки знайшла можливість вийти на роботу і повела донечку до «Теремка», де функціонувала група для дітей з особливими потребами дошкільного віку.

І була вкрай здивована, дізнавшись, що інклюзивну групу закрили. А як же так? А що нам тепер робити? – до читачки ПІКу долучилися розпачливі питання інших мешканців району, чиї дітки постійно чи періодично відвідували «Теремок», як єдиний в районі заклад, що піклувався протягом дня про «особливих» дітей-дошкільнят…

Діти – наше найцінніше, – говорять освітяни, медики та політики. Ми з цим абсолютно згодні і спробували розібратися, наскільки «цінними» є «особливі» діти в нашій громаді і що робити батькам, аби забезпечити їм право на співіснування із суспільством.

Хто-хто в «Теремку» живе?

Найперше, на що батьки «інклюзивних» дітей забувають звернути увагу, що група, в яку ходили дітлахи, лише тимчасово «прописана» в «Теремку», але до садочка жодним чином не належить, тому шукати відповіді слідами «зниклої» групи там не варто. Дітками з особливими потребами переймався Пологівський Терцентр, і орендував приміщення в дитсадку, куди окрім малечі приходили і найстарші підопічні.

Але наприкінці минулого року Терцентр позбавили «дитячого» напрямку, основуючись на сучасні тенденції: впровадження інклюзії спочатку в школах, а потім і в дитячих садках.

Так, – розповідають працівники Терцентру, – діток, зарахованих до «особливої» групи було багато. Аби всі вони відвідували садочок, то цілком можна було б сформувати три-чотири групи. Але фактично на повний день приводили не більше п’яти дітлахів, решта – тільки час від часу, залежно від сімейний обставин, часто на кілька годин. Тому багато хто з батьків і не помітив вчасно змін, до того ж жорсткий карантин та не менш жорсткий вихід з нього багатьох вихованців надовго залишили вдома, а зараз, коли звичне життя поволі повертається до родин, знову постала потреба в додатковому догляді. Так що ж робити?

Кому тепер можна довірити своїх таких рідних, але таких вразливих і особливих дітей?

Саме у відділу освіти, молоді і спорту ми знайшли актуальну відповідь на питання батьків. Сергій Бандурка, очільник відділу запевнив, що проблеми немає, навпаки – згідно з державною програмою інтеграції «особливих» дітей в соціум, Пологи зробили все чітко і ясно: перестали ділити дітей на «таких» і «не таких» та гарантували рівні права. Це значить, що пологівські дошкільнята з особливими потребами від кінця минулого  року можуть відвідувати дитячі заклади на рівні з усіма дітками, користуватися усіма доступними засобами дошкільної освіти та навіть мати переваги у вигляді особистого помічника. Прекрасна перспектива, як на наш погляд! От тільки…

… жодної дитини за півроку

З моменту передачі даних функцій від Пологівського Терцентру до Відділу освіти молоді та спорту, до дитсадків громади не надійшло жодної заяви щодо створення інклюзивних груп. Хтось, як наші герої, не знав про новий функціонал, хтось переживає, що «особливій» дитині буде складно серед гурту, хтось боїться осуду батьків «звичайних» дітей, а є така мама, яка стверджує, що отримала відмову у зарахуванні «особливої» дитини до міського садочка. (Ми не маємо фактів – складності діагнозу дитини та передумов, за яких мама зверталася до садочка, тому не називаємо його).

Але люди помилково думають, що «особливі» діти живуть в якомусь іншому світі. Це не зовсім так, вони живуть у спільному з нами світі, але сприймають його інакше. І чим раніше така дитинка залучатиметься до дитячого загалу, тим більше шансів, що їй легше буде адаптуватися до наступного кроку – школи. Про користь інклюзивного процесу в освіті говорять і в Терцентрі, і в міськраді, його підтверджують і фахівці Пологівського Інклюзивно-ресурсного центру. Вже цієї осені більшість «особливих» діточок дошкільного віку підуть до першого класу, але не менше двадцяти (це тільки тих, хто звертається за допомогою до інклюзивно-ресурсного центру) залишаться вдома, час від часу відвідуючи заняття в Центрі та іноді отримуючи запрошення на «особливі» свята для «особливих»

Тож, хочемо наголосити і донести усім сильним, мужнім і безмежно люблячим батькам: саме зараз ви не залишаєтесь на одинці з проблемою. Назустріч вам і вашим дітям сьогодні доступно більше можливостей ніж раніше: завдяки законодавчій базі кожна дитина має право на дошкільну освіту в найближчому до неї садочку, а міська рада зобов’язана (і готова це зробити) забезпечити вашій дитині комфорт згідно нормативів та рекомендацій МОН.

Що для цього треба

Найперше – зробити перший крок: звернутися до Пологівського інклюзивно-ресурсного центру, де дитинку обстежать, дадуть Висновок та складуть особистий графік корекційних занять. З цим Висновком батьки йдуть до найближчої дошкільної установи та пишуть Заяву про прохання зарахувати дитину в інклюзивну групу. Відсутність такої групи не є підставою для відмови батькам. Рішення про утворення інклюзивної групи (груп) у дошкільному навчальному закладі, незалежно від підпорядкування та форми власності, приймається керівником дошкільного навчального закладу за погодженням із засновником (власником) на підставі заяви батьків дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

Важливо і те, що до забезпечення умов розвитку та освіти «особливих» дошкільнят, заклад повинен мати в своєму розпорядженні групу фахівців індивідуального супроводу дитини, як то наприклад, практичного психолога, вчителя-дефектолога та інших. Звичайно, знайти таких спеціалістів складно і в один заклад, не те щоб в кожний. Тож, коригуючі функції і надалі готовий брати на себе Інклюзивно-ресурсний центр, а от подбати про особистого асистента для вихованця – задача засновника закладу.

Також важливо, що батьки «особливої» дитини, не дивлячись на всю свою самопожертву і любов, також заслуговують на життя в соціумі: працювати, вільно займатися повсякденними справами, знаючи, що в цей час їх малеча під професійним, турботливим наглядом.

Ще більш важливо, що садочок є базовою сходинкою для соціальної адаптації як здорової дитини, так і особливої. І тоді, можливо, звиклі до рівних умов, і вчителям і «таким-не таким» дітям було б простіше  в інклюзивних шкільних класах. Адже всі діти – з особливостями і без них, – мають рівні права: на освіту, спілкування, нормальне життя