Коли і де пологівці зможуть освятити вербу? Чи все ви знали про вербну неділю?

Опубліковано в 23:21 Афіша, Важливі, Новини, У Пологах, У районі    673

Як повідомив нам протоієрей Андрій Столярчук, благочинний Пологівського церковного округу, настоятель храму Святителя Миколая, цьогоріч, графік освячення верби залишився незмінним. Місце та час освячення, як і минулого року:

Свято-Покровська православна церква (м. Пологи):

31 березня – після 16:00, 1 квітня – 10:00

Храм св. Димитрія Ростовського:

1 квітня – 10:00 (біля храму), с. І. Франка – 10:45, с. Інженерне: (біля магазину) – 10:50, (біля контори) – 11:00, (біля церкви) – 11:30, с. Українське – 11:20, с. Новокарлівка – 11:40

Спасо-Преображенський храм (с. Кінські Роздори):

31 березня – 16:00, 1 квітня – з 11:00

Храм св. Миколая Чудотворця (с. Пологи):

31 березня – 17:00, 1 квітня – 10:30

Свято-Вознесенський храм (с. Федорівка):

31 березня – 16:30, 1 квітня –11:00

Свято-Покровський храм (с. Тарасівка):

31 березня – після 14:00, 1 квітня – з 12:00

(с. Григорівка): 31 березня – з 17:30 (біля храму), 1 квітня – з 11:00

Свято-Троїцький храм (с. Воскресенка):

1 квітня – з 11:00

Інформує: Благочинний Пологівського церковного округу, настоятель храму Святителя Миколая протоієрей Андрій (Столярчук)


А ЧИ ВСЕ ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ЦЕЙ ДЕНЬ ТА ЙОГО ОСНОВНИЙ СИМВОЛ?

Неділя за тиждень перед Великоднем називається “Вербною”, “шутковою” або “квітною”. За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

Газдині перед Вербною неділею – білили та чепурили хату

Вважається, що останнього тиждня перед Великоднем важкої роботи виконувати не можна, тому добрі газдині прибирають хату до Вербної неділі. Колись дівчата напередодні Вербної неділі розмальовували піч, жінки білили стіни, прикрашали рушниками хату. Адже за повір’ям – освячену вербу краще занести у чисто прибрану домівку.

У Вербну неділю святять вербу. Зранку, на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б’ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

В Галичині примовляли так:

Шутка б’є – не я б’ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою – “щоб нечисть не чіплялася до тварин”. Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – “щоб град зупинився”.

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що “поможе”. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п’ють проти шлункових захворувань.

Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна легенда про козячу вербу – один з видів верби. Легенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп’яли Спасителя: “за це її черви точать”. Крім того, за народним віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів’я: “Закохався, як чорт у суху вербу!” Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі “базоки” або “котики”.

Чудодійні властивості верби:

  • Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
  • Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
  • Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
  • Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
  • Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
  • Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
  • Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
  • З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
  • Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
  • Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
  • Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
  • Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
  • У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
  • У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
  • Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Залишити відповідь