На карантині з підручником: як пологівські діти вчаться вчитися самостійно

З 13 квітня на Пологівщинні розпочався карантин, який, в першу чергу, «пройшовся» по закладам освіти. І майже одразу щасливе учнівське «ура» було затьмарене необхідністю – нехай і вдома, – але все ж вчитися.

Карантин – не канікули! – кажуть освітяни, представники МОНу та навіть зіркові родини. Не канікули… – зітхають батьки, розуміючи, що відтепер контроль за освітнім процесом своїх чад повністю лягає на їх плечі. Звичайно, якщо контролювати ще є можливість…

Батьки бідкаються…

В соціальних мережах, не стримуючи емоцій, пологівські мамусі і татусі діляться своїми враження від нових реалій освіти. Хтось говорить, що дистанційна освіта – це крок в майбутнє, хтось – питається про розв’язок останньої задачі, а хтось, на другому тижні карантину, – щиро дивується: а хіба нашим дітям щось задають?

Так, задають

До того ж, регулярно і не всім однаково. Задають, як кажуть вчителі, практично з першого дня карантину. При чому, освітній процес залежить від індивідуального підходу до програми, розуміння ситуації і трохи – бажання працювати вчителя. Тому, умовні Оля і Коля, які навчаються в шостому класі різних шкіл, можуть отримувати зовсім різні – за кількістю і якістю, – завдання. Відтепер, переглянувши усі свої навчальні плани, вчитель мусить ставити дітям такі задачі до виконання, які дитина може вивчити самостійно. Адже освоїти нові теми з фізики, математики, хімії або ж просто самостійно розібратися у складнопідрядних та складносурядних реченнях під силу далеко не кожному учню. Тому приказка «повторення – основа засвоєння» тепер є базовою для навчання школярів.

Як це працює

Так само як і з домашнім завданням: врізнобій. До вирішення проблеми дистанційного навчання пологівські школи поставились залежно від звичної атмосфери в навчальному закладі. Там, де тоталітаризм керівництва традиційно зашкалює, використовуються загальні платформи з доступом очільника до кожної ланки. В школах, де головними є принципи довіри до професійності і відповідальності викладача, дозволяють використовувати будь-які засоби для взаємодії з учнями. Перші контрольні зрізи, які відбудуться після закінчення карантину покажуть, чий підхід виявиться більш дієвим.

Отже, Вайбер, освітні платформи на кшталт «Мій клас», «Гугл клас», обговорення тем з учнями на Фейсбуці, Трелло, Падлет… і ще багато цікавого та нового спілкування в умовах фізичної ізоляції.

А нам не задавали

Якщо ви чуєте цю споконвічну магічну фразу від своєї дитини, просто подзвоніть класному керівнику і запитайте про наявність завдань у нього. Адже, правило «шкільної мами», коли класний керівник залишається невід’ємною ланкою між учнем і батьками, ніхто не відміняв. Хоча, допускаємо, що і такий варіант можливий, принаймні частина батьків в соцмережах скаржиться саме на те, що карантин дійсно перетворився на канікули, і кожне завдання від вчителів треба практично «вибивати».

Від 1 до 11

Якщо з дітьми 1-6 класів вчити уроки батькам ще не дуже складно, а учні 9-11 класів вже і самі розуміють важливість навчання, хай і дистанційного, то проміжну, середню ланку змусити працювати якісно досить складно. І навіть за умови контролю за домашнім завданням, учні часто «включають» ефект ГДЗ, демонструючи прекрасні знання з основних дисциплін. Вже сьогодні вчителі розуміють, що саме з цими учнями роботи після карантину буде найбільше. Тож, порада батькам; не чекати від школи готових рішень, а шукати свій шлях, за допомогою освітніх майданчиків. Ось деякі, які реально допоможуть і батькам, і дітям розібратися в складному та навчитися новому (навіть, якщо це «нове» ваша дитина пройшла ще два роки тому)

Отримання знань https://disted.edu.vn.ua/

Реєструйтеся (або не реєструйтеся), в правій колонці шукайте свій клас, вибирайте предмет – і мерщій до знань! Матеріал доступний як в текстовому, так і в відеоформаті

У класі http://uklasi.com.ua/

Те саме, але простіший інтерфейс та більше відео з вчителями біля дошки

Матіфік https://www.matific.com/ua/uk/home/

Цікава платформа для розуміння математики в ігровій, пізнавальній формі.

І багато-багато інших корисних ресурсів, про які ваші діти могли не знати, або на них не вистачало часу

Трохи «шкурного» питання

Оголошуючи карантин, Міністерство освіти порадило школам «розробити заходи з проведення занять за допомогою дистанційних технологій». Але ніяк не прокоментувало, на скільки далеко потрібно «заводити» дітей в країну знань, враховуючи як розумові, психологічні так і технічні можливості учнів. З одного боку – педагогам карантинний час оплачується як робочий, з іншого – головними вчителями тепер стають батьки, які змушені і контролювати, і вчити матеріал з дітьми. Причому, вчити не один предмет, – а відразу – всі, поєднуючи з роботою та хатніми справами. Карантин покаже, – кажуть батьки в соцмережах, – чи варті вчителі подарунків на восьме березня, чи домашнє навчання не таке страшне, як здавалось…

А що далі?

Про це мовчать і в МОНі, і в місцевих школах. Але вже ясно, що основними критеріями майбутніх рішень буде тривалість карантину та здатність наших дітей до самоосвіти.

Головне – підхід

«Розумію, що і батькам, і дітям зараз дуже складно. Тому, намагаюся завжди все пояснювати в телефонному режимі, або демонструю покроковий розв’язок за допомогою фото. Хтось робить уроки вдень, хтось – коли мама прийшла з роботи… Тому раніше моє спілкування з дітьми закінчувалося після другої години, а тепер – буває, не закінчується і після десятої… Але це добре. Погано – коли зовсім не дзвонять і нічого не роблять. Змусити працювати, тим паче віддалено, ми не можемо»

«Я не знаю, як батьків змушувати вчити уроки… У мене троє дітей з них два – учні. А ще треба наварити їсти – хоча б двічі в день, випрати, прибрати, вкласти малого, і знову – нагодувати, помити, прибрати… Завдання даю тільки тим, хто його просить. Всім іншим – кажу, повторюйте. Більшості та математика і в школі не дуже зрозуміла була, а вдома так тим паче. Своїх дітей не перевіряю і других не напрягаю. Дистанційне навчання передбачає самоконтроль. Цього треба спочатку і навчитися»

Це були дві пологівськи вчительки математики. Думаємо, що батьки вже здогадалися, в якої навчається їх дитина.