Пологівець на війні опановує нове ремесло 📷🎬

Опубліковано в 11:09 Відео-галаеря, Важливі, Новини, У Пологах, У районі, Фото-галерея, Цікаво та корисно    1 253

Скільки талановитих людей є на Пологівщині. І щоразу, переглядаючи світлини або відео, не перестаєш захоплюватися творчими та яскравими ідеями.

(Різьблення по дереву опановує наш земляк – морський піхотинець Володимир з позивним «Pixel». Фігурки з дерева почав робити на передових позиціях Донеччини. Володимир на фронті з 2014)

47-річний пологівець Володимир Болєстєв – приклад гарного сім’янина, чуйного чоловіка і турботливого батька, у якого з дружиною Оленою 9 дітей і вже 3 онуків. А ще Володимир – приклад свідомого громадянина. До війни працював фотографом, мав власну справу, потім працював графічним дизайнером і фотокором у місцевому ЗМІ. З 2014 по 2018 рік, як волонтер, їздив капеланом на фронт і допомагав війську. У 2019 році Володимир пішов на контрактну службу в ЗСУ, де вже служить рік в славному 503 окремому батальйоні морської піхоти (“Борсуки”).

«Наразі підрозділ несе бойове чергування на одній з найскладніших ділянок фронту – ми стоїмо на “нулі” в передмісті Горлівки», – розповідає чоловік.

То як же почав опановувати нове ремесло?

«Оскільки я людина творча (граю на струнних і духових, фотографую, пишу невеликі оповідання та вірші, полюбляю прикладне мистецтво, малювання, плетіння з бісеру, в’язання гачком, випалювання по дереву), то, потрапивши на фронт, я опинився в певних складних обставинах – умови та можливості для творчості на війні дуже обмежені. По великому рахунку, що є у солдата, окрім зброї, вогнепальної та холодної? Одного разу я узяв свого ножа, підібрав з землі уламок сухої гілки і почав стругати. В той час ми стояли на передку в Пісках, під Донецьком. Позиції були небезпечними, нас постійно обстрілювали з мінометів та кулеметів, підрозділ періодично ніс втрати пораненими та вбитими. Я дуже довго не був вдома і сумував за дружиною та дітьми. Тому, вирішив вирізати фігурку закоханої пари в обіймах, сфотографувати і надіслати своїй дружині. Так все й почалося. Оскільки досвіду різьблення небагато, то став вирізати мініатюрні фігурки. Працювати над такою фігуркою не довго, до того ж в разі чого її можна просто прибрати в кишеню і зайнятися іншою справою.

Системно, якщо можна так сказати, почав різати 3 місяці тому, коли наш підрозділ зайняв позиції на “передку”. Різьблення для мене, свого роду, відпочинок або навіть медитація. До того ж, власноруч зроблений кулон або брелок буде чудовим подарунком рідній людині чи побратиму. Те, що вирізаю, роздаровую – останню фігурку, динозаврика – різав для шестирічного сина Вовки.

Я притримуюся такого принципу, що для улюбленої і корисної справи завжди можна знайти і час і умови. Так сам живу, так і дітей своїх навчаю. Ні дня без відкриття – приблизно так звучить моє життєве кредо.

Планів конкретних немає. Хлопці жартома замовили шахи, а донечка Аня попросила брелок-квіточку на шкільний портфель – його я зроблю обов’язково!

Інструменти вчуся робити сам, або по можливості купую (з цим в наших умовах трохи важче). А ще різьбленням по дереву зайнявся вдома один з синів, 11-річний Максим.

Дякую Вам за роботу і особливо за те, що небайдужі до людей на фронті. Поряд зі мною служать люди, які люблять життя, свої родини, свою землю. Але і в сильних інколи втомлюються руки», – підсумував Володимир свою розповідь.

А ми, в свою чергу, дякуємо Володимиру і пишаємося такими земляками. Бажаємо успіхів та творчого натхнення!

Алла Гончар

Залишити відповідь