Пологівець їхав із-за кордону. Вже тиждень Андрій не може повернутись додому

16 квітня від нашого земляка прийшло повідомлення: “Мене в обсервацію на кордоні замикають. Сиджу, чекаю доки швидка забере. Це обов’язкові міри, навіть для тих, хто не має симптомів коронавірусу”.

Про перетин кордону

Повертався Андрій Головань із Росії, через Крим, під час перетину кордону, його, як і інших громадян попередили про обов’язкову обсервацію, за згоди.

Запропонували перебування у готелі (де все чимало коштує, зокрема, проживання – 125 грн./день у спільній кімнаті, від 270 грн. – в окремій), або ж у лікарні. Андрій обрав другий варіант.

Після перетину кордону пологівця передали до рук поліції, яка попередила про порушення обсервації, можливий штраф, і взяла з нього розписку про добровільну обсервацію.

Як туди потрапив?

*Далі – зі слів самого Андрія:

“Я свідомий громадянин, усе було узгоджено. Домовився з братом, він все влаштував, в тому числі й окреме проживання у приватному будинку. Закупив усе для самоізоляції: постільну білизну, маски, та ін.). Передбачали, що родич мене забере з кордону і доставить до місця вже моєї добровільної обсервації. Береженого Бог береже! Але, не так склалось, як гадалось…

Далі, правоохоронці відвели мене на місце очікування медтранспорту, який мав мене забрати. Місце те “чудове” – намет у полі, який просто здувало вітром…

На щастя, чекав лише годину. У швидкій поміряли температуру – 36,2 (був без шапки). У захваті від вигляду та оснащення швидкої:

Після чого, лікарі передали мене вже іншим правоохоронцям, які також попередили про всі можливі порушення і покарання. Зібрали усі мої паспортні дані, контакти телефонів. У цей час я спостерігав, як після мене дезінфікували карету швидкої. Так що все суворо, по правилам!

Про розчарування

Умови доволі “спартанські”. Нагадує “картину” 80-х років. Думав привезуть до повноцінної лікарні, де матиму водночас за власний рахунок зробити усі аналізи, пройти флюорографічне обстеження, але. Потрапив я у колишнє пологове відділення, що розташовувалось у селищі міського типу Новотроїцьке, Херсонської області.

Тут із персоналу лише 2 медсестри. Вони всі, як і я з іще 30-тьма людьми закриті на обсервацію. За межі палати виходити не можна, контактувати ні з ким теж. Якщо щось треба – телефонуєш медсестрі.

Щоранку вимірювалась температура та рівень кисню в крові

Температура в мене була в нормі, сатурація – 96-98. Годували тричі на день, хоча я гадав, що це буде за власний рахунок.

Після 24 годин перебування у палаті, не мали права нікого підселяти, це така форма ізоляції. Була можливість замовити те, що бажаєш іншого з їжі через таксистів.

Хочу сказати, що як на мене, то держава робить усе правильно. Але, на превеликий жаль, як завжди з великим запізненням. Розраховувати на свідомість наших громадян, як доказує практика, у нас не можна.

Вчора (21 квітня) здав аналізи на коронавірус. Пообіцяли випустити, як тільки отримають результат (звісно, за умови, що він негативний).

Що ж, ми чекаємо на повернення земляка, та звісно ж, на негативний результат. Бажаємо здоров’я!

Дякуємо, що поділився історією з нашими читачами!