Пологівці вшанували жертв Голодоморів в Україні (ФОТО)

Нехай не згасне пам`яті свіча,

палає в серці вогником покути.

Нехай вона нагадує хоча б

про те, про що не можна нам забути.

Сьогодні з нагоди 85-ї річниці Голодомору в Україні та вшанування пам`яті жертв Голодоморів 1921-1922, 1932-1933 та 1946-1947 років, за участі працівників КУ «Пологівський РОМЦ» та працівників закладів культури району, представників органів місцевого самоврядування та відділу культури і туризму райдержадміністрації, на місці поховання жертв Голодомору 1932-1933 років, поблизу хутора Роздорського, відбувся тематичний мітинг «Палає в серці пам`яті свіча». Присутні також поклали квіти до пам`ятного знаку жертвам Голодоморів та політичних репресій в Україні, що знаходиться на міському цвинтарі.

За переказами свідків, на двох курганах біля хутора Роздорський (інша назва Роздорчики), заснованого на початку ХХ ст., у 1932-1933 рр. ховали померлих від голоду. Безсилі селяни ховали своїх родичів по кілька в одній могилі. За свідченнями Галини Петрівни Самобочої, до 2003 року на великому кургані налічувалося біля 50-ти могил, на другому кургані, який розташований за 14 м. на північний захід, також були поховання, але через розорювання вони не збереглися.

(місце поховання жертв Голодомору 1932-1933 років, поблизу хутороРоздорського; великий та малий кургани)

Відомості про розташування кладовища на кургані маємо на топографічній карті 1956 року, що була складена на основі карти 1955 р. масштабу 1:25000, на якій є відповідна позначка.

У 2008 році  за ініціативи райдержадміністрації до Дня пам’яті Голодомору на кургані встановлено пам’ятний знак.

Очевидці страшного голоду на Пологівській землі ще й досі із жахом згадують лихоліття.Так, наприклад, Хмелівський Антон Антонович, житель с. Власівка (нині Федорівка) згадував часи колективізації 1929 року, яка передувала Голодомору: «Бідні люди записувались до колгоспу добровільно, а у кого було господарство: коні, корови, вівці – не хотіли іти до колгоспу. Активісти забирали у них худобу, одяг, речі. Конфісковані речі продавали з аукціону… а людей виселяли з своїх домівок за село, де вони повиривали собі землянки, в яких і жили».

Про те, як проходило розкуркулення на території нашого району ми можемо дізнатися з рапорту товариша Авраменка до Чубарівського (Пологівського) райпарткому: «Семью Савченка Иванавыгналииз села. Всё хазяйство продали, и дом, и весь хлеб. Его самого раздели, разбули, сынаего били, лицоизмазалидёгтем, набили в рот золы. Послевсегоэтоговыгнали не толькосо двора, а даже не разрешилиимпроживать в своёмселе. Жена с груднымребенкомночевалапод загатами в непогоду. Предеседательсельськогосовета хутора Зразкового говорил, чтоуполномоченные по хлебозаготовкеужасноиздеваются над крестьянами, даже рот набиваюттабаком, привязывают на шеюкресты с кладбища, водят по селу и смеются».

В Дніпропетровській області (до складу якої входив Запорізький округ) на так звану «чорну дошку» було занесено 75 господарств, які не виконали в повному обсязі план хлібозаготівель. Безпосередньо в Чубарівському (Пологівському) районі на «чорну дошку» потрапили наступні господарства: артілі «Авангард», «Червона зірка», ім. Сталіна та Войкова. Погані справи в колгоспах «Новий шлях», «Більшовицький прапор», «Революційна хвиля», про що щоденно публікували в районній газеті «Колективні лани» («Пологівські вісті»).

Навесні 1933 року настав час сіяти. Для того, щоб зберегти знесилену худобу сіяли власноруч. Але був план на використання корів при сівбі. Наприклад, у Воскресенському «Профінтерні» при плані 43, не запрягли жодної корови, за що постановили «голову колгоспу Межейка з роботи зняти, з партії виключити, віддати під суд…». І це не єдиний приклад. Не використав корів при сівбі колгосп «Гігант», запрягли лише 4, а план – 98. Колгосп «Червоноармієць» не впорався з сівбою. За це постановили «відібрати в нього 400 га орної землі і передати тим колгоспам, що впоралися».

Господарства району ледве закінчили посівну у травні, а вже були готові нові плани хлібоздачі на 1933 рік. І знову за невиконання планів хлібозаготівлі, здачі молока та м’яса на «чорну дошку» потрапили артілі «Авангард» та «Профінтерн», погані справи в Балочках та Ульянівці (нині – с. Ожерельне).

Серед свідків страшних подій є наші земляки: Недовінчаний Іван Федорович, 1923 року народження, село Григорівка; Шкабарня Любов Макарівна, 1923 року народження; Мовчан Марія Іванівна, 1928 року народження, село Григорівка; Мальцева Ніна Федорівна, 1922 року народження, село Петропавлівка (нині Тарасівка); Плевако Ганна Іванівна, 1917 року народження, село Петропавлівка (нині Тарасівка).

В пам’ять про жертв Голодомору 1932-1933 років в кожній сільській раді встановлено пам’ятний знак. Всього в нашому районі їх 20. У 2009 році до 75-тих роковин Голодомору в Україні видано районна книга пам’яті «Пологівщина – маленький куточок великої трагедії».

Спогади про лихоліття 1932-1933 років живій дотепер: пам`ять про геноцид української нації, безневинно вбитих та мільйони скалічених людських життів.

Пам`ять повинна жити і надалі, щоб подібний жах більше ніколи не повторився на теренах нашої Батьківщини. Ми повинні берегти рідну землю для своїх дітей та онуків, і робити все, щоб не тільки ми, а й вони не забували сумні уроки історії.

ЄГОР КУРНОСОВ