Пронизливі вірші з Гуляйполя

Мешканка Гуляйполя написала вірші пронизані болем і смутком за рідним містом та неймовірною підтримкою для наших захисників.
* * *
Куди поділись зіроньки?
Їх стало зовсім в небі мало
Лише гарматні вибухи
Ревуть вночі як ті шакали
Плаче невтомне Гуляйполе
Довбуть його з усіх сторін
Але нескорене тримає,
Не підпускає ворогів
Люди покинули домівки,
Поїхали аби куди!
Бо вже минув весняний місяць,
А ми без світла і води…
Та ми на долю не зітхаєм,
Бо йде ця клятая війна
За наших хлопців вболіваєм
Щоб били ворога до тла
По всій країні гинуть діти,
Вмирають тяжко матері
Знущання й страх несамовиті
Б’ють чорні крила по землі!
Та прийде наша перемога!
Знову засяють зіроньки
Бо ми не стримні, не здоланні
Хай знають наші вороги!
(Авторка побажала залишитись невідомою)
* * *
Гуляйполе хочеш взяти?
Хрен тобі, махнатий ОРК!
Нас, Махновців, не здолати
Повертайся в свій окоп
Бо як висунеся трішки,
Так і гепнуть по балді!
Повідкручують горішки
Наші хлопці молодці
Утікайте поки цілі
Бо прийшла “весна красна”
Битимуть вас наші хлопці
Батогами й без ружжа
Та вшивайтеся бистренько,
Поки жито не зійшло
Бо по сіяному, падли
Вже не пустить вас ніхто!
Запряжемо, вас, уродів
Як биків у те ярмо
Бидлові бичача доля
І бичаче вам тавро!