Пронизливі вірші з Гуляйполя

Мешканка Гуляйполя написала вірші пронизані болем і смутком за рідним містом та неймовірною підтримкою для наших захисників.

* * *

Куди поділись зіроньки?
Їх стало зовсім в небі мало
Лише гарматні вибухи
Ревуть вночі як ті шакали

Плаче невтомне Гуляйполе
Довбуть його з усіх сторін
Але нескорене тримає,
Не підпускає ворогів

Люди покинули домівки,
Поїхали аби куди!
Бо вже минув весняний місяць,
А ми без світла і води…

Та ми на долю не зітхаєм,
Бо йде ця клятая війна
За наших хлопців вболіваєм
Щоб били ворога до тла

По всій країні гинуть діти,
Вмирають тяжко матері
Знущання й страх несамовиті
Б’ють чорні крила по землі!

Та прийде наша перемога!
Знову засяють зіроньки
Бо ми не стримні, не здоланні
Хай знають наші вороги!

(Авторка побажала залишитись невідомою)

* * *

Гуляйполе хочеш взяти?
Хрен тобі, махнатий ОРК!
Нас, Махновців, не здолати
Повертайся в свій окоп

Бо як висунеся трішки,
Так і гепнуть по балді!
Повідкручують горішки
Наші хлопці молодці

Утікайте поки цілі
Бо прийшла “весна красна”
Битимуть вас наші хлопці
Батогами й без ружжа

Та вшивайтеся бистренько,
Поки жито не зійшло
Бо по сіяному, падли
Вже не пустить вас ніхто!

Запряжемо, вас, уродів
Як биків у те ярмо
Бидлові бичача доля
І бичаче вам тавро!