В черзі за доброю справою, або як не розхотіти приносити людям користь

Вчора, в приміщенні Пологівської БЛІЛ місцевий «Національний Корпус» здавав кров. До такої акції хлопці залучаються регулярно – приблизно кожні три місяці, роблять це з ентузіазмом та певним драйвом в очах, які заохочують і інших спробувати себе в якості донора. Але ця здача крові була особливою: Олександр Сергієнко, син волонтера, якій зараз знаходиться в важкому стані в Запорізькій обласній лікарні терміново потребував допомоги донорів.

Здати кров для Олександра прийшли не тільки представники Нацкорпусу, але і містяни, які побачили заклик в соцмережах. Двадцять дві людини знайшли в собі бажання, сили та час, щоб поділитися найціннішим – підтримкою, вірою в одужання хлопця, частинкою власного здоров’я. І результат був того вартий – близько семи з половиною літрів крові вдалося зібрати цього дня. Переважна більшість донорів вже мають достатній досвід у тому, як це – ділитися кров’ю, тож підтримували «новачків», координували в непростій, почесній, потрібній, але досить марудній справі – приносити людям користь.

Коли кожен на вагу золота

І це не про вартість кров’яного матеріалу, про який нижче, –  це про штатні одиниці, яких в пункту забору крові нещодавно стало на одну менше, а значить часу на добру справу пологівський донор відтоді витрачає рівно вдвічі більше. Щоб якісно, швидко та точно провести маніпуляції, в кабінеті має бути три людини – рівно стільки, скільки зараз налічує відділення трансфузіології. А значить, одночасно оформлювати донора та збирати кров неможливо.

Тож, збігавши за довідкою в санепідемстанцію, маючи на руках результати останньої флюорографії та оцінивши в лабораторії загальний аналіз крові на кількість гемоглобіну, донори займають останню чергу – власне, здати кров: в середньому 350-400 мл. Приймати вчора донорів почали о десятій – коли закінчився забір крові на аналіз в лікарняній лабораторії. Отримавши останні показники та «відсіявши» тих, кому сьогодні не варто здавати кров, медперсонал пішов «накривати стіл». Враховуючи, що до здачі крові допустили дев’ятнадцять осіб, донори, які прийшли у відділення на восьму, залишили його вже після одинадцятої.

Це ще квіточки! Ягідки – у квітні…

Тому що у відділенні абсолютно непевні щодо своєї подальшої роботи. Посилаючись на листи з міністерства,  оптимізацію роботи та відсутність фінансування з другого кварталу, є вірогідність, що відділення трансфузіології при лікарні в Пологах буде закрито. Планується, що керувати кров’яними потоками між лікарнями довірять окремим установам, які вже самі вирішуватимуть де розміщати пункти збору матеріалу. І якщо сьогодні пологівських донорів не лякають тимчасові незручності в організації роботи, то чи готові вони будуть їздити в інший населений пункт для цієї маніпуляції – питання.

А може воно нікому не потрібно?

За час перебування в відділені, до Андрія Семененка, очільника пологівського “Нацкорпусу” звернулися з  ще одним закликом про невідкладну допомогу хворому в онколікарні…

Звернулися, бо знають, що шукати вихід із складних ситуацій можна і можливо, але краще напряму – з тими, хто готовой допомогти реально.

Ну, так не задарма вони ж це роблять!

–  Скаже певна кількість читачів. Ситно поїсти після процедури, отримати гроші та ще й мати вихідний!.. За радянських часів донори могли непогано підзаробити. За дозу крові отримували 25 карбованців. У день здавання крові їх годували калорійним червоним вином, давали два вихідні, додаткові дні до відпустки тощо. Але потім про цю категорію людей ніби забули, й донорство в Україні зовсім занепало.

Чи знаєте, в скільки держава оцінювала донорську дозу крові до недавнього часу? Тримайтеся: 14 гривень. Важко збагнути, з чого брали такі розрахунки, оскільки спеціалістам добре відомо, що організм донора приходить до норми приблизно через два тижні за умови, що людина добре харчувалася. Отже, впродовж цього часу в меню мають бути м’ясо, шоколад, овочі, фрукти. Багато їх накупиш на 14 гривень? А от якщо пацієнт захоче купити певну категорію крові, то в серелньому вона коштуватиме близько 300 грн за літр, хоча, «йдучі на поступки», після 2007 року держава все ж збільшила оцінку забраної крові для донора – до 160 грн за літр. Щоправда, на державні пункти забору це мало як вплинуло – адже фактично грошей для компенсації донорам в міністерстві не передбачено. От і вчора марафон по здачі крові пройшов абсолютно на альтруїстських початках. Багато хто з донорів відразу після процедури пішли на роботу.

До речі, в сусідній Польщі за дозу донорської крові виплачують 50, у Білорусі – 30, у Росії – в Москві – 45, за межами столиці – 30 доларів США. У багатьох країнах діють страхові поліси, згідно з якими донора та членів його сім’ї, в разі потреби, забезпечують кров’ю безкоштовно. Може, вже з другого квітня і у нас з’явиться сучасна, зручна і чесна до донора система трансфузіології, але в це мало вірять і працівники служби і донори. Але запевняють, що благородної місії не покинуть, бо самі жартують, що раз здавши кров, залишаються назавжди «на системі».

Поки що, завдяки ентузіазму пологівських донорів та їх свідомої, пропагандиської (в хорошому сенсі цього слова) позиції, наше відділення трансфузіології регулярно виконує та перевиконує плани, але як воно буде надалі і чи враховуватимуться ці показники при черговій «оптимізації» здоров’я населення – побачимо вже скоро.